30 января в 10:23 утра по Гринвичу более 400 активистов, прежде всего в Лондоне, но также в других городах Великобритании, Канады, Австралии и США, одновременно приняли чудовищное количество мощных лекарств. Но – спокойно, участники странной акции не боялись умереть от передозировки. Ведь они опрокидывали в рот содержимое пузырьков с гомеопатическими препаратами.
Если спросить людей на улицах, что такое гомеопатия, большинство ответит: «что-то на основе трав» или «это лекарства естественного происхождения» (что отчасти верно). Но совсем немногие могут перечислить все основные постулаты гомеопатии, и не каждый знает, что работоспособность её ни разу не была доказана научно.
На высмеивание основ данного метода лечения и была направлена акция, названная 10:23 Campaign в честь числа Авогадро (6,022х1023), то есть количества молекул в моле вещества. Организовало её созданное всего год назад общество скептиков Мерсисайда (Merseyside Skeptics Society).
Similia similibus curantur – «Подобное излечивается подобным» – главный принцип гомеопатов.
Он означает, что лечить болезнь нужно составом, который у здорового человека
вызывал бы симптомы, аналогичные тем, что имеются у данной болезни.
Несостоятельность этого правила очевидна для любого, мало-мальски знакомого с медициной и фармакологией,
хотя при желании можно подобрать пару примеров, с натяжкой подпадающих под такое сочетание свойств.
Однако гомеопатические препараты спокойно продаются в аптеках
(фотографии wikipedia.org, Peter Macdiarmid/Getty, thevitalforce.net, wellsphere.com).
Среди прочего добровольцы выпивали залпом по 84 таблетки «лекарства» на основе мышьяка. Сторонники гомеопатии верят, что в крошечных дозах это очень опасное вещество способно бороться с пищевым отравлением, депрессией, аллергией и бессонницей. Участники акции же считают, что с лженаучным направлением, берущим истоки (в современном, массовом варианте) в конце XVIII — начале XIX века, надо активно бороться.
В частности, в случае с изготовлением таблеток на основе мышьяка (в качестве «действующего» компонента в них используется оксид мышьяка) яд разводят до концентрации 30C (то есть 1 к 1060).
Это означает, что вероятность попадания в одну таблетку хотя бы одной молекулы (!) данного вещества исчезающе мала (вспомним про число Авогадро), и даже для сотни таблеток, проглоченных залпом, она не намного больше. И притом данный препарат считается одним из пятнадцати наиболее важных средств гомеопатии.
Если следовать логике гомеопатов, получается, что жаропонижающие препараты работают,
так как у здорового человека поднимают температуру.
В то же время сторонники гомеопатии с упрёком утверждают, что обычная медицина
всегда лечит болезнь «противоположным», что также неверно:
ведь на деле жаропонижающее, принятое человеком здоровым,
вовсе не вызовет снижение температуры его тела (фотографии 10:23 Campaign).
По представлениям изготовителей такого «лекарства», действующее вещество только усиливает свою силу при многократном разведении со встряхиванием (потенцировании). Когда же его концентрация падает фактически до нуля — сила оказывается наибольшей.
А работает, мол, тут пресловутая «память воды», которая принимает на себя что-то вроде информационного отпечатка исходного препарата.
Почему при разведении в «чистой» воде (а в ней всегда найдётся крошечная толика примесей) вода должна «помнить» именно целевое соединение, а не примеси или вообще всё то, что она ранее встречала в канализационных трубах, — не ясно. И почему при перетирании сахара (наполнителя гомеопатических пилюль) не следует в таком случае опасаться попадания следовых количеств материала ступки (а они там обязательно будут) со своей «информацией» — тоже интересный вопрос.
Главная опасность гомеопатии в том, что в ряде случаев поверившие обещаниям люди обращаются к ней вместо традиционной медицины,
упуская время для подлинной борьбы с заболеванием, – утверждают активисты 10:23 Campaign.
Также большинство гомеопатов выступают против профилактических прививок, что несёт опасность для детей,
матери которых поддаются увещеваниям сторонников альтернативной медицины.
Наконец, в глазах образованных людей репутации аптечных сетей не может не нанести урона тот факт,
что наряду с реальными таблетками они продают и простые «кусочки сахара»,
пусть даже на их упаковке и написано Arsenicum album и тому подобное (фото 10:23 Campaign).
Адепты гомеопатии с радостью объяснят всё это стопкой «научных» и «философских» трудов основоположников, но в современных научных рецензируемых изданиях материалы о «настоящей гомеопатии» искать едва ли следует.
Массам же по большому счёту всё равно: уже два столетия гомеопаты убеждают людей — «оно работает». И на фоне такой обработки недавняя акция скептиков — что гомеопатическая отрезвляющая доза.
Вот так, к примеру, проходила акция в Бирмингеме
Среди лидеров 10:23 Campaign был британский писатель, юморист и ведущий Дэйв Горман (Dave Gorman), ранее, к примеру, уже ставивший эксперимент над астрологией.
В течение 40 дней он дотошно следовал всем советам гороскопов в отношении финансов, поездок, здоровья, общения с людьми (любовь, дружба) и так далее. В результате положение смелого человека ухудшилось буквально «по всем фронтам», но выгоду для себя и для всех Дэйв из эксперимента всё же извлёк: его мучения проходили под оком камеры, так что из опыта получилось отличное телешоу.
Шоу с разоблачениями, кстати, привилегия не только телевидения. В ноябре 2009 года Пол Беннетт (Paul Bennett), управляющий-фармацевт компании Boots (это крупнейшая британская фармацевтическая сеть, продающая товары и за пределами Туманного Альбиона), предстал перед комитетом на науке и технологиям британского парламента, чтобы дать показания в отношении гомеопатических средств.
На вопрос члена парламента «неужели они работают за пределами эффекта плацебо?» Пол заявил: «У меня нет доказательств, что они эффективны, только предположения. Мы будем рады доказательствам, подтверждающим (их работу). Я не могу чётко ответить «да» или «нет» на этот вопрос».
В некоторых местах акция состоялась у дверей крупной фармацевтической ритейлерской сети.
Не случайно: кампания – это ещё и призыв к ней вывести из продажи «лженаучные пилюли» (фото 10:23 Campaign).
Далее Беннетт обосновывал то, что компания продаёт гомеопатические препараты наряду с обычными лекарствами. На вопрос «Вы продаёте их, но не верите, что они эффективны?» ответ был таков: «Речь идёт о предоставлении потребителям возможности выбора. Большое число наших клиентов действительно считают, что гомеопатия эффективна. И это лицензированные лекарственные средства, потому мы полагаем правильным делать их доступными». — «Но как компания, вы не верите, что они работают?» — «Но мы также и не «не верим». Это вопрос доказательств».
Вот такая скользкая позиция со стороны тех, кто делает на гомеопатии деньги. Притом несколько научных исследований последних лет показали, что эффективность гомеопатии не выходит за рамки эффективности плацебо. А уж плацебо – это такая занятная (и очень мощная) вещь, на работу которой может влиять всё что угодно, хоть ценник на бутылочке с таблетками.
На том же парламентском «расследовании» выступал Роберт Уилсон (Robert Wilson), председатель Британской ассоциации производителей гомеопатических средств (BAHM), утверждавший, что имеется ряд подтверждений работоспособности гомеопатии, в том числе клинические тесты.
Его слова тут же опровергала профессор Джейн Лоуренс (Jayne Lawrence), одна из руководителей Королевского фармацевтического общества Великобритании (The Royal Pharmaceutical Society of Great Britain): «Не существует никакой научной основы для их (гомеопатических препаратов) эффективности».
Поясним, отдельные (и спорные) тесты отдельных препаратов, осторожно заставляющие говорить «а что-то всё-таки в этом есть», не могут переломить общую картину отрицательных серьёзных испытаний гомеопатических средств. Акцентировать внимание на «успешных проверках» — всё равно что из результатов большого опыта аккуратно вымарывать все числа, не подпадающие под облюбованную теорию, и оставлять все те, что свидетельствуют в её пользу.
А это участники 10:23 в Сиднее: они приняли по горсти гомеопатического снотворного,
но, конечно, ничего не почувствовали (saunderstv/flickr.com).
Сколько копий приходится ломать ради защиты своей точки зрения... Или ради защиты кошелька? И это вместо того чтобы спокойно пойти да получить сразу миллион долларов от фонда Джеймса Рэнди (James Randi Educational Foundation), обещающего выплатить означенную сумму тому, кто в контролируемых условиях (читай — по всем правилам научного метода) продемонстрирует независимым наблюдателям реальность (действенность) какого-либо сверхъестественного или паранормального явления. Гомеопатия, согласно Рэнди, входит в список таких чудес.
Однако кому интересен Рэнди, если, по словам того же Уилсона, только во Франции и Германии рынок гомеопатических препаратов составляет по 400 миллионов евро?
Что до Британии, то, как информирует корреспондент издания New Scientist, здесь на гомеопатию ежегодно тратится по 40 миллионов фунтов стерлингов, из них 4 миллиона — из бюджета национальной системы здравоохранения. Изменит такое положение дел массовая «передозировка» в 10:23? Мы совсем не уверены.
Более 300 человек получили пищевое отравление при употреблении крещенской воды из двух источников в Иркутске. Об этом в четверг, 28 января, сообщил Роспотребнадзор.
"В Иркутской области с 22 по 27 января 2010 года зарегистрировано 307 случаев острых кишечных инфекций, в том числе 167 среди детей в возрасте до 14 лет. Заболевания протекают, преимущественно, в легкой клинической форме", - говорится в пресс-релизе ведомств.
Госпитализированы в стационары 146 человек, в том числе 66 детей до 14 лет. Больным оказывается медицинская помощь в полном объеме. В настоящее время проводится выписка пострадавших.
Больные с кишечными инфекциями стали поступать в больницы Иркутска на минувшей неделе. Роспотребнадзор установил, что все они в церковный праздник Крещение брали воду из двух подземных источников Михайло-Архангельского храма и из иордани, прорубленной в рядом находящемся болотно-озерном комплексе.
"В результате проведенных исследований проб воды установлено, что вода поверхностного водоема [озерно-болотный комплекс] не соответствует требованиям по микробиологическим показателям и по санитарно-химическим показателям", - говорится в сообщении.
Есть у Роспотребнадзора вопросы и по качеству воды из подземных источников (св. Иннокентия и св. Софрония), которая не соответствует требованиям по микробиологическим и по санитарно-химическим показателям.
"В пробах воды, отобранных из очагов заболевших, обнаружен антиген ротавируса и колифаги", - сообщает Роспотребнадзор.
Специалисты управления службы по Иркутской области продолжают проводить профилактические и противоэпидемические мероприятия. Усилен контроль за противоэпидемическим режимом в учреждениях здравоохранения и образования города.
Обеспечен медицинский осмотр при приеме детей в детские образовательные учреждения. Приняты меры по очистке водоемов, недопущению их дальнейшего загрязнения. Эпидемиологическое расследование продолжается.
Светское население Ирландии намерено через суд добиваться отмены вступившей 1 января в силу реформы закона о богохульстве.
Одобренная в июле минувшего года властями законодательная инициатива вводит в разряд преступлений "любую публикацию или публичное высказывание, в которых в грубой, оскорбительной форме упоминаются священные аспекты любого вероисповедания, тем самым провоцирующей негодование среди значительного числа последователей данной религии".
Нарушителям грозит штраф до 25.000 евро.
Надо сказать, что закон о богохульстве был принят в Ирландии в 1936 году, однако его положения касались исключительно христианства. Теперь же в связи с притоком иммигрантов, парламентарии решили расширить рамки его действия.
Законодательная реформа вызвала возмущение среди светского населения, рассматривающего закон о богохульстве как анахронизм, ущемляющий право на свободу слова.
30.12.2009 Відкритий лист Міністру освіти і науки України доктору фіз.-мат. наук Івану ВАКАРЧУКУ
Вельмишановний Іване Олександровичу!
З великою тривогою ми спостерігаємо за неухильним проникненням церкви в усі сфери громадського життя, внаслідок чого відбувається неприпустима клерикалізація освіти в Україні. Перш за все, нагадаємо статтю 35 Конституції України, в якій міститься положення:
«Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова».
Тим не менш, всупереч цій статті, 20.Х.08 МОН України видало наказ № 941, згідно з яким при міністерстві створено Громадську раду (далі — ГР) з питань співпраці(!?) з церквами та релігійними організаціями. Безпосереднім наслідком діяльності ГР, окрім дивного обговорення галузевого стандарту з теології та умови присвоєння грифа МОН підручникам з богословських дисциплін, стало також звернення ГР до Міністерства фінансів України та Комітету ВР з питань бюджету щодо можливості державного фінансування видання підручників з «Основ християнської етики» для державних та комунальних навчальних закладів.
Таким чином МОН України, певна річ, виконує підзаконний акт, а точніше — доручення Президента України від 8.VІІ.05 № 1-1\657 про викладання у навчальних закладах курсу «Етика віри».
На наше глибоке переконання, це «доручення» може розглядатися лише як особиста думка громадянина В. А. Ющенка, а не як обов'язкове до виконання розпорядження глави держави. Вичерпний перелік повноважень Президента України міститься в статті 106 Конституції України. Серед них відсутнє право втручатися у фахову діяльність МОН України. На таких же підставах пан президент міг би, скажімо, визначати програми з фізики, математики, хімії, біології тощо, чого Конституція йому не дозволяє. Можна також зрозуміти представників християнських конфесій, котрі подібні документи сприймають як вказівку та дозвіл на певні дії.
Повертаючись до доручення, зауважимо, що фактично громадянин В. А. Ющенко вигадав нову учбову дисципліну — «Етику віри», яка не спирається на жодну відому в світі наукову дисципліну. Її назва по суті є евфемізмом, який приховує, що зміст запропонованої дисципліни має збігатися з православним варіантом християнської етики. При цьому не врахована наявність в Україні вірних багатьох інших конфесій. До речі, а яка з численних християнських церков планується бути залученою до конкретних дій в рамках прийнятого МОН плану?
До того ж, Україна прагне йти в Європу, а, як відомо, остання одним з принципів своєї життєдіяльності визнає світськість. Європейський суд вже неодноразово жорстко засуджував появу в школах тієї чи іншої країни будь-яких ознак примусової конфесійності, навіть удавався до штрафування країн, де мали місце прояви таких тенденцій. Відтак, країну із середньовічним мисленням на державному рівні Європа не сприймає і не сприйме ніколи.
Ми впевнені, що уявлення про природу і людину можуть спиратися лише на сучасні наукові знання. Як влучно зауважив нобелівський лауреат В. Л. Гінзбург, залучення поняття «Бог» як відповідь на ще невирішені наукою проблеми — це просто заміна одного невідомого іншим. Можна багато дискутувати про походження життя та обґрунтування фізичних законів, але лише наукові дослідження є джерелом адекватних відомостей про всесвіт, дають поштовх технологічному розвитку суспільства аж до поширених у сучасному світі комп'ютерів, телебачення, мобільного зв'язку, новітніх засобів лікування раніше невиліковних хвороб тощо.
Саме досягнення науки привели до того, що Римо-католицька церква відмовилась від втручання у царину пізнання (зокрема, у 1992 р. переглянуто рішення у справі Г. Галілея). В бесіді з видатним російським математиком В. І. Арнольдом (березень 1998 р.) Папа Іоанн Павло II визнав, що лише наука здатна встановити притаманні природі властивості, релігія ж, за його словами, більш компетентна в оцінці можливого впливу наукових відкриттів на людину, суспільство та довкілля. Чому б не взяти за взірець цю мудру думку?
Натомість, ми спостерігаємо, що войовничий антиінтелектуалізм поглинає Україну. Показовий приклад: популярна радіостанція «Ера-ФМ» представила таку собі пані Кирієнко як «фахівця з фізики». Вона стверджувала, що церковний передзвін стерилізує повітря, внаслідок чого гинуть всі хвороботворні мікроорганізми. За іншими прикладами науково-культурного зубожіння в сучасній Україні також далеко ходити не треба: всі пам'ятають «фосфорну аварію» на Львівщині чи нещодавню істерію з «пташиним» чи «свинячим» грипом, коли в країні не знайшлося фахівців, здатних запропонувати ефективне розв'язання нагальних проблем.
Сліпа віра в чудеса й релігійні забобони несумісна з науковим підходом до реалій природного та людського світу. Природничі науки не вписуються у церковну картину буття та свідомо виштовхуються з шкільних і телевізійних програм, зникають з книгарень, з народного світосприйняття. Тому під антимікробний церковний передзвін полишає країну освічена молодь, а невігласи й шахраї часто вважаються «науковцями». Вони ж легко розтринькують бюджетні кошти (зокрема через структури, подібні до створеної при МОН України і згадуваної вище ГР).
Справжня освіта покликана дати громадянам засоби орієнтації у сучасному світі. Ці засоби не виходять за межі освіченого розуму та здобуті ним у ході тривалої історії, інтелектуальних зусиль багатьох поколінь учених. Натомість, релігійні уявлення про світ спираються на віру у певні сакральні положення, що не можуть бути перевірені в принципі.
Світське виховання формує освіченого громадянина, робить його повноцінним представником людства. І якщо ми бажаємо забезпечити свідомість громадян ефективними методами налагодження суспільної взаємодії з метою розбудови українського суспільства, то достатньо курсу «Етика» з її загальнолюдськими нормами. Виходячи з вищенаведеного та враховуючи думку релігієзнавців (див., наприклад, матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Релігійний компонент в світській освіті і вихованні» (Київ, 2005 р.)), ми переконані, що:
— впровадження у світську державну освіту курсів морально-етичного циклу має відбуватися з урахуванням положень Конституції України щодо відокремлення школи від церкви;
— паралельне вивчення у державних школах альтернативних курсів з етики є небезпечним, бо призведе до поділу за світоглядним принципом дітей на «своїх—чужих», а зрештою — до можливості виникнення у дитячому середовищі конфліктних ситуацій. Втручання різних церков, а то й міжконфесійних об'єднань у формування навчальних планів державних шкіл суперечить закону про свободу совісті.
Якщо держава в цілому та МОН зокрема не приймуть за основу таку — досить помірковану — позицію і не вживуть заходів щодо покращення викладання природничих дисциплін у школах та вишах, то неминучими наслідками такого невтручання стануть:
1) подальша й необоротна деградація середньої та вищої освіти в країні, осередньовічення її та сприйняття за істину в останній інстанції змісту церковних проповідей;
2) зведення нанівець вітчизняної природничої науки та наукоємної промисловості, в тому числі ВПК, та остаточна декваліфікація відповідних виробничих колективів;
3) лавиноподібне зростання кількості техногенних катастроф внаслідок низької кваліфікації обслуговуючого персоналу;
4) значне погіршення медичного обслуговування та зростання захворюваності населення;
5) виникнення конфліктів між громадянами різних віросповідань, між гілками різних православних церков тощо;
6) еміграція вільнодумців, атеїстично налаштованих фахівців та релігійних дисидентів.
Як свідчить історія, нав'язування певних конфесійних уподобань ніколи не мало позитивних наслідків. Досить нагадати, що значна частина воєн у світі виникала саме на релігійному ґрунті.
Насамкінець процитуємо відкритий лист десяти всесвітньо відомих російських вчених «Політика РПЦ МП: консолідація чи розвал країни?», з яким ми цілком солідарні: «Вірити чи не вірити в Бога — справа совісті та переконань окремої людини. Ми поважаємо почуття віруючих і не ставимо за свою мету боротьбу з релігією. Але ми не можемо залишатися байдужими, коли здійснюються спроби піддати сумніву наукове знання, витравити з освіти «матеріалістичне уявлення про світ», підмінити вірою знання, накопичені наукою. Не слід забувати, що проголошений державою курс на інноваційний розвиток може бути здійсненим лише у тому випадку, коли школи та вузи озброять молодих людей знаннями, здобутими сучасною наукою. Жодної альтернативи цим знанням не існує».
Громадяни України (підписи розміщені по мірі надходження):
Академік НАН України В. М. Локтєв
Чл.-кор. НАНУ С. М. Рябченко
Докт. фіз.-мат. наук О. М. Габович
Докт. філос. наук В. І. Кузнєцов
Канд. хім. наук В. О. Хаврусь
Головний інженер-технолог В. М. Бойчук
Чл.-кор. НАНУ О. М. Омельянчук
Канд. фіз.-мат. наук А. Ф. Лозенко
Канд. фіз.-мат. наук О. І. Войтенко
PhD А. Ільїн
Канд. юрид. наук О. Северин
PhD in Biological Sciences I. Бірченко
Канд. фіз-мат. наук І. Жарков
Канд. фіз-мат. наук В. В. Кухтін
Чл.-кор. НАНУ В. О. Ямпольський
Докт. фіз.-мат. наук В. Ю. Решетняк
Докт. техн. наук О. М. Величко
Канд. техн. наук Т. Б. Гордієнко
Канд. філос. наук О. В. Горкуша, наук.співр. ВР ІФ НАНУ
Канд. фіз.-мат. наук О. В. Семенов
Докт. фіз.-мат. наук Ю. О. Рєзніков
Канд. фіз.-мат. наук С. Г. Шарапов
Канд. фіз.-мат. наук М. Г. Зубрілін
Канд. фіз.-мат. наук В. М. Кадан
Канд. фіз.-мат. наук О. А. Момотюк
Канд. фіз.-мат. наук І. М. Гельфгат
Чл.-кор. НАНУ Е. А. Пашицький
Канд. юрид. наук В. М. Мірошниченко
Академік НАНУ Л. М. Литвиненко
Докт. фіз.-мат. наук В. М. Бондарєв
Канд. фіз.-мат. наук М. О. Білоголовський
Канд. фіз.-мат. наук С. І. Осипов
Канд. хім. наук В. М. Вітер
Канд. фіз.-мат. наук В. Є. Клименко
Канд. філос. наук О. Р. Титаренко
Канд. філос. наук В. В. Титаренко
Докт. фіз.-мат. наук Ф. Т. Васько
Докт. філос. наук Л. А. Виговський
Докт. фіз.-мат. наук С. М. Єжов
Канд. фіз.-мат. наук О. М. Радченко
Вчитель фізики В. Епштейн
І. Шевченко, Інститут біоорганічної хімії НАНУ
Канд. техн. наук Т. В. Бєлих
Канд. фіз.-мат. наук Г. В. Мохнач, старший науковий співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України
Б. А. Руденко, ІЯД НАНУ
Канд. біол. наук Н. М. Жолобак, науковий співробітник відділу проблем інтерферону та імуномодуляторів ІМВ ім.Д.К.Заболотного НАН України
Докт. фіз.-мат. наук А. Снарський, проф. КПІ.
Канд. техн. наук Д. Лукомський
Чл.-кор. НАН України С. Гнатченко
Канд. філос. наук П. Ю. Павленко, старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України
О. В. Степанюк, Хмельницький університет управління та права, викладач кафедри філософії та політології, аспірантка ХУУП за спеціальністю релігієзнавство
Докт. філол. наук О. В. Александров, професор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова
Канд. іст. наук Н. В. Верещагіна, доцент Одеського національного університету імен І. І. Мечникова
Н. В. Кузьменко, м. Київ
Канд. техн. наук В. Ф. Пеклун
Докт. філос. наук В. К. Ларіонова, професор, завідувач кафедри філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Канд. філос. наук С. В. Свистунов, ст.науков.співробітник Інституту філософії НАНУ
Докт. фіз.-мат. наук В. М. Самоваров, ФТІНТ НАН України
Канд. філос. наук Т. В. Гаврилюк, доцент кафедри філософії Державної академії статистики, обліку, аудиту Держкомстату України
Канд. техн. наук О. О. Коваленко, старший викладач, Черкаський державний технічний університет
Вчитель історії А. О. Афанасьєв, політолог
Канд. техн. наук І. В. Зозуля
Докт. фіз.-мат. наук В. О. Покровський, професор, Інститут хімії поверхні НАН України
М. Гайдук, директор спеціалізованої школи 135 м.Києва
Докт. фіз.-мат. наук С. І. Вільчинський
Канд. техн. наук I. Красiков
Докт. фіз.-мат. наук Є. С. Мартинов, Інститут теоретичної фізики ім. Н.Н. Боголюбова НАН України
Докт. фіз.-мат. наук Б. Алтоіз
Канд. мeд. наук Г. Пінчук, асоціат-профeсор кафeдри природничих наук та матeматики, Унівeрситeт для жінок штату Місісіпі, Колумбус, Місісіпі, CША. Віруючий, християнин, православний (з лютого 2007 р.), активний учасник і модeратор форуму "Філософія, рeлігія та духовність" вeб-сайту "Майдан"
В. Гаташ, журналіст
Канд. фіз.-мат. наук В. Є. Давідсон, професор кафедри аерогідромеханіки Дніпропетровського Національного університету, нині пенсіонер
Докт. фіз.-мат. наук В. Кучін
Канд. техн. наук О. Кричивець, м. Львів, ДП НДІ "Система"
Канд.фіз.-мат. наук Е. Черняков
Канд. техн. наук Л. Чернякова
Канд. біол. наук О. Б. Богатирьова, Тавричеський державний агротехнологічний університет
Канд. фіз.-мат. наук Ю. К. Виграненко
Докт. фіз.-мат. наук В. Ткаченко, пров. наук. співробітник Ін-ту математики НАН України
Докт. техн. наук В. Ф. Самарчанц, професор, заслужений машинобудівник України, ОАО "НИИ "ВЕЛТ", м. Харків
Докт. фіз.-мат. наук В. Татаренко, ІМФ НАН України
Докт. мед. наук, проф. О. О. Шерстюк
Докт. соціол. наук, канд. екон. наук Ю. Чернецький, завідуючий відділом соціології НДІ соціально-гуманітарних досліджень Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
Ю. Ф. Беспятко, вчитель географії СШ 9 м.Марганець
Докт. техн. наук Є. А. Шушляпін, професор кафедри технічної кібернетики Севастопольського національного технічного університету
Канд. біол. наук О. Ф. Андріанова
Канд.хім.наук В. А. Ільюшенок
Академік АН ВО, чл.-кор. НАН України В. Зайцев, зав. кафедри аналітичної хімії КНУ ім. Тараса Шевченка, Київ, Україна
Докт. техн. наук С. Лапта
Докт. філос. наук І. І. Мигович, проф., народний депутат України 3-го та 4-го скликань
Канд. іст. наук Я. П. Гершкович
Канд. техн. наук О.Н. Абу Усбах, НТУУ "КПІ"
Докт. філос. наук, кандидат богослов'я Є. К. Дулуман, професор
Канд. філос. наук А. М. Вальчук, доцент кафедри філософії та політології Хмельницького університету управління та права
Канд. філос. наук О. О. Гернего, доцент кафедри філософії та політології Хмельницького університету управління та права
Канд. біол. наук Т. В. Виговська, доцент кафедри філософії та політології Хмельницького університету управління та права
Канд. фіз.-мат. наук О. Бердичевський
Канд. фіз.-мат. наук Г. Б. Вайс, доцент кафедри вищої математики АДИ ДонНТУ
К. С. Луговой, молодший науковий співробітник
А. Ю. Самарський, аспірант каф. філософії НУБІП
Канд. фіз.-мат. наук Г. Ковальчук
Канд. філол. наук С. Вакуленко, доц. на кафедрі української мови Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди
Докт. фіз.-мат. наук А.И. Прохватилов
Канд. фіз.-мат. наук И.С. Брауде
О. Зеленській, PhD
Н. Совсун, студент магістерської програми з культурології, НаУКМА
А. Кравець, студентка магістерської програми з культурології в НаУКМА (бакалавр культурології)
Канд. техн. наук М. Ю. Терновой
Р. О. Чернухін, учитель фізики вищої категорії, учитель-методист, пед.стаж - 20 років, викладач фізики Донецького ліцея "Коллеж"
Канд. екон. наук Т. Касіч-Пилипенко, Запорізький національний технічний університет
І. Дивний, науковий співробітник, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України
Канд. філос. наук В. М. Васильченко, учитель фізики та виробничого навчання, пенсіонер, м.Запоріжжя
С. В. Васильченко, учитель-методист вищої категорії, старший викладач центру інформатики та інформаційних технологій навчання Запорізького ОИППО
В.Д. Пихорович, викладач філософії
Канд техн. наук В.Н. Ігнатович
Канд. фіз.-мат. наук В. В. Кобичев, старший науковий співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України
Докт. філос. наук, професор Б.В. Новиков
В. І. Чернишов, старший викладач кафедри анестезіології та реаніматології Української військово-медичної академії, м. Київ
Канд. техн. наук А. Ю. Дмитренко, доцент Полтавського НТУ ім. Ю. Кондратюка
А. Чорний
Д. А. Салтовська, провідний програміст
Н. Мельник, Вінниця, інженер, бухгалтер, активна християнка
Докт. фіз.-мат. наук, професор Ю. Дрозд
Канд. техн. наук О. Кулішенко, НАН України
Канд. педагог. наук К.І.Чорна, зав. відділом морального та етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України
Канд. біол. наук С. Силантьєв, University College London
Канд. техн. наук В. П. Рубцов, Інститут місцевої демократії
Канд. техн. наук А. Маркелов
Канд. біол. наук А. Р. Степнюк, м.н.с. Інституту Фізіології ім. О.О.Богомольця НАНУ
Канд. хім. наук В. К. Бухтіяров, доцент
Канд. техн. наук О. Міненко
Д-р Н. Шульга, виконавчий директор ГО "Український науковий клуб"
С. Кириченко
Канд. філос. наук М. І. Кругляк, старший викладач кафедри філософії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
Докт. філос. наук Л. М. Нікітін
Практик-учений нейрохірург-валеосанолог В. І. Нещадименко
Канд. біол. наук Н. Дорошенко
І. Лашкевич, інженер
Канд. хім. наук В. Д. Хаврюченко, Інститут Сорбції та Проблем Ендоеколгії НАН України
Г. Крушинська, програміст
П. С. Косянчук, кафедра теорії та історії держави і права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Канд. біол. наук А. Л. Потягайло, Інститут молекулярної біології і генетики НАНУ
Канд. хім. наук О.Б.Щербаков
Канд. фіз.-мат. наук І. Репалов, каф. загальної та теор. фізики НТУУ "КПІ"
В. І. Лебедєв, інженер
Докт. техн. наук В. П. Деркач, професор
Докт. хім. наук В.А. Луньонок-Бурмакіна, професор
Канд. техн. наук М. Філатов
Н. Мельникова, аспірант кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка
Канд. фіз-мат. наук Є. Д. Чесноков, с.н.с.
Канд. хім. наук Д. А. Свєчкарьов
Канд. біол. наук В. Є. Сабко
А. М. Корсун, аспірант ХДАК
Канд. біол. наук Л. М. Гуніна
Докт. фіз.-мат наук Б. В. Новіков, пров. наук. співроб., Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Канд. біол. наук І. І. Дзеверін, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук В. Б. Шуваліков, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук І. І. Козиненко, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Н. С. Заводнікова, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук В. М. Титар, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук Л. Федоренко, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
Канд. біол. наук О. І. Лашкова, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
Канд. хім. наук Г.Б. Литинський, доцент НТУ "ХПІ"
Т. Заплітна, асистент кафедри теорії та практики перекладу ЧНУ
Докт. фіз-мат. наук С. Ю. Фаворов, Харківський Національний Університет
Докт. біол. наук. І. В. Довгаль, заступник директора Інституту зоології НАН України з наукових питань
Канд. фіз.-мат. наук В. Бригінець, НТУУ "КПІ"
Загалом підтримало наразі 166 осіб, з них
Академіки НАН України: 2
Член-кореспонденти НАНУ: 6
Доктори наук: 36
Кандидати наук: 90
Підписи продовжують надходити. Якщо Ви хочете приєднатися до тих, хто підтримав цей лист, просимо надіслати повідомленні із зазначенням наукового ступеня, місця роботи (необов'язково), імені та прізвища на електронну адресу alexander.gabovich@gmail.com
Несколько лет назад палестинский террорист-смертник отправился «на дело». При полном параде (бомба, взрыватель, винты-шурупы и все прочее, что ему по специальности положено) пошёл в наш народ, с целью выбрать место помноголюдней и взорваться. Казалось бы, начало такое, что не предвещает смеха даже отъявленному антисемиту.
Неизвестно, какой была квалификация того героя палестинского народа, только рабочим местом он выбрал не абы-что, а одно из самых оживленных мест Иерусалима. Огляделся, пристроился среди толпы и нажал на взрыватель. Но у Всевышнего, судя по всему, были другие планы на день. Взрыватель сработал, бомба – нет, щелчок и тишина. И только звук падающего тела — террорист, когда взрыватель щелкнул с перепугу сознание потерял. Слава Б-гу, отводящему от своего Народа руку врагов – Он то саперов вовремя подошлет, то разведданные точные и своевременные подкинет, а то и просто тех самых врагов умом обидит. В тот раз весьма кстати произошло последнее — на наше счастье арабские Эйнштейны чего-то там с бомбой недомудрили.
Бдительные граждане увидев оседающего араба позвонили «куда надо» и через несколько минут на месте была армия, полиция и эти самые «кто надо» — ШаБаК в общем. Район оцепили. Саперы бессознательного палестинца по-тихому расчленили: взрывчатку обезвредили, тушку отправили в госпиталь Хадасса, душу оставили разговаривать с праотцами. Праотцам душа, видно, не сгодилась и вскоре она вернулась в тело. Врачам Хадассы даже стараться особенно не пришлось – террорист пришёл в сознание довольно быстро.
А там, в сознании, этого события ожидало немало служивого народу.
Представители Шабака и прочих органов, которым по долгу службы полагалось иметь к террористу вопросы, ждали его пробуждения в палате, а прочие силовые структуры охраняли её снаружи. И вот их клиент оклимался,сел на койке, поднял правую руку в повелительном жесте, твердо, внятно и очень серьезно произнес «Вводите их всех!». Опешивший сотрудник Шабака, специально для такого случая арабоязычный, решил что он чего-то не понял и на чистом же арабском переспросил: «Кого?». «Всех» повелительно молвил палестинец. «Вводите их сюда вместе и сразу, я приму всех!».
После дополнительной фразы-двух до Шабака дошло, что террорист решил, что он уже в раю и требует себе положенного. Между тем, шахидский фольклор гласит, что за «святое дело в борьбе с неверными», в раю полагается аж 72 девственницы. Гурии, дескать, одна другой пригожее, да и выдаются гуртом в нелимитированное пользование. А это вам не какая-нибудь путёвка от профсоюза, особенно после нищей арабской деревни, где и коза одна на всё село, и та у самого крутого парня.
В общем, такая вот незатейливая сценка – палестинский террорист в израильской больнице требует у контрразведчика положенных по Корану гурий. Да не абы как хаотично, а всех сразу, оптом.
Вволю отсмеявшись, шабаковцы столкнулись с небольшой проблемой – верить в жестокую реальность палестинец напрочь отказывался. Уж они к нему и на иврите обращались, и так, и эдак, а он на своём стоит, «я, мол, дело сделал, мне положено». Требовал с напором завзятого шнорера и торг по поводу количества гурий считал неуместным. Психологи наверняка сказали бы, что так его психика оборонялась от суровой действительности. Они, психологи, почти всегда так говорят. Людям, по ходу пьесы, клиента допрашивать надо, а у него одни глупости на уме.
И тогда следователь привел самый весомый аргумент – представился по должности, документы ивритским языком написанные предъявил и спросил, «Как ты думаешь, я — еврей, да ещё и работник Шабака в один рай с тобой попасть мог?» «Нет» — ответил террорист, и… заплакал.
08.02.2010
